Аналіз винахідницької діяльності у наукових установах та закладах вищої освіти України, у 1991‒2020 рр. свідчить про наступні тенденції.

1. Наукові установи, ЗВО та підприємства

Основну частину заявок на винаходи і корисні моделі серед юридичних осіб складають бюджетні установи сфер освіти і науки (90%). Так, у 2016 р. частка поданих установами науки та освіти заявок на винаходи і корисні моделі у заявках від національних заявників – юридичних осіб склала – 88% (винаходи) та 89% (корисні моделі). Частка отриманих ними патентів на винаходи та корисні моделі у загальній кількості патентів від всіх національних заявників склала відповідно 58% (винаходи) та 60% (корисні моделі).

При цьому наукові організації (НУ) та заклади вищої освіти (ЗВО) отримали 90.4% патентів на винаходи та 89.7% патентів на корисні моделі у порівнянні з загальною кількістю патентів, отриманих на ім’я національних заявників – юридичних осіб.

Щодо винахідницької активності та отримання патентів на винаходи підприємствами слід зазначити, що у 2016 р. з 1277 патентів на винаходи в Україні, отриманих національними заявниками, 1025 (36%) було отримано фізичними особами, 744 – вищими навчальними закладами, науковими установами, організаціями галузей «Освіта» і «Наука» (58%) та 79 патентів (6%) – підприємствами. З урахуванням, що в Україні у 2016 р. працювало у промисловості 208 великих підприємств, 4652 – середніх та 33 695 малих підприємств, один патент на винаходи припадає на 62 великих та середніх підприємства.

2. Подання заявок, отримання патентів

Аналіз показників подання заявок та отримання патентів на винаходи і корисні моделі в наукових установах свідчить про можливість виділення трьох основних етапів: перший 1993–2000 рр. – падіння подання заявок на винаходи у порівнянні з періодом до 1991 р., що пов’язано з періодом кризи економіки, скороченням фінансування наукових досліджень та становленням системи експертизи розгляду заявок та видачі охоронних документів. У 2001–2007 рр. – має місце тенденція збільшення подання заявок з отримання 5-річних та з 2000 р. 6-річних деклараційних патентів, а також з 2004 р. заявок на корисні моделі, що пов’язано було із збільшення фінансування наукових досліджень та загальною стабілізацією в економіці країни.

При цьому тенденція збільшення заявок на деклараційні патенти з 2004 р. була продовжена поданням заявок на корисні моделі, що було пов’язано з переорієнтацією заявників на корисні моделі у зв’язку з розширенням переліку об’єктів корисної моделі та припиненням з 2004 р. подання заявок на деклараційні патенти.

Також у 2003–2007 рр. має місце збільшення подання заявок на 20-річні винаходи, що корелює з із збільшенням фінансування наукових досліджень, а також пов’язано з відміною у 2004 р. подання заявок на деклараційні патенти та прискоренням здійснення кваліфікаційної експертизи.

У 2008–2019 рр. подання заявок науковими установами та ЗВО приблизно знаходиться на одному рівні із зменшенням у 2015-2016 рр. внаслідок агресії Російської Федерації – припиненням подання заявок від наукових установ, що залишилися у Східній Україні та Криму, та зменшенням заявок від установ, що були реорганізовані та продовжили діяльність в інших регіонах України.

Істотне падіння кількості заявок у 2020 р. пов’язано із збільшенням постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2019 № 496 зборів за подання заявок та отримання патентів для бюджетних установ – ЗВО, наукових установ, установ сфери охорони здоров’я, оборони тощо (неприбуткових установ) – у 4 рази для винаходів та для корисних моделей – у 12 разів.

Для інших юридичних осіб, підприємств зазначене збільшення становило – 2 рази для винаходів та 3 рази для корисних моделей. Вказана постанова була прийнята, незважаючи на листи МОН України, НАН України, Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій, які вказували на відсутність обгрунтувань збільшення зборів та негативний вплив прийняття постанови на інноваційний розвиток України. Дивись: Майбутня Україна: з винаходами та інноваціями або без них?

Рис. 1. Заявки на винаходи і корисні моделі, національні заявники – юридичні особи галузей «Наука» і «Освіта»

3. Заявки на винаходи у порівнянні з заявками на корисні моделі

Слід вказати на відмінні підходи у НУ та ЗВО, підпорядкованих міністерствам та державним академіям наук, стосовно пріоритетів подання заявок на 20-річні винаходи або на корисні моделі (раніше – на деклараційні патенти). Так, частка 20-річних патентів на винаходи відносно загальної кількості поданих заявок на винаходи і корисні моделі у 1991‒2016 рр. становить – для бюджетних установ НАН України – 42%, НААН – 21%, МОН України – 20%, Міністерства аграрної політики – 13%, НАМН України – 8% та МОЗ України – 8%. Наведені данні свідчать про спрямування діяльності у ЗВО, підпорядкованих МОН України, міністерствах, галузевих академіях наук на поданні заявок на корисні моделі, охоронні документи на які видаються під відповідальність заявника без проведення кваліфікаційної експертизи. Однак такі документи не можуть забезпечити надійну охорону інвестицій у комерціалізацію винаходів.

Рис. 2. Відсоток заявок на 20-річні патенти на винаходи у загальній кількості охо­ронних документів, отриманих по окремих установах міністерств та академій наук України (1991–2016 рр.)

Рис. 3. Відсоток 20-річних патентів на винаходи від загальної кількості  патентів на винаходи і корисні моделі, отриманих установами підпорядкованими міністерствам та національними академіями наук України (2016‒2018 рр.)

4. Рівень зборів та винахідницька діяльність

Характерним для винахідницької діяльності в бюджетних установах в Україні є відсутність протягом десятків років, на відміну від практики держав-членів ЄС, нових незалежних країн, таких як Білорусь, Казахстан тощо, механізмів та стимулів розвитку інноваційної діяльності, трансферу технологій. Також одним з основних негативних факторів, що призводе до згортання винахідницької діяльності в Україні, є політика уповноважених державних органів у сфері інтелектуальної власності стосовно збільшення розміру зборів за подання заявок та реєстрації винаходів, корисних моделей та відсутність рішучих кроків МОН України щодо захисту інтересів творців та забезпечення розвитку інновацій в економіці.
Так, у 2007 р. у зв’язку зі вступом України до СОТ були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 р. № 1716 щодо  сплати зборів та замінено дві різні шкали сплати зборів для іноземних та національних заявників – однією шкалою.

При цьому ставки зборів для винаходів було збільшено у 18 – 27 разів. Нові ставки зборів в 2007 році у 7,7 раза перевищували середню заробітну плату в Україні. Відповідні збори в Німеччині, Франції, Великобританії, Іспанії  становили лише 15 – 39% , в США – 60% середньої заробітної плати. Запропоновані ставки зборів за патентування винаходів в Україні були в 3,7 раза більші, ніж у Вірменії (член СОТ з 2003), 2,1 раза – ніж в Киргизстані (член СОТ з 1998), в 1,5  раза – ніж у Молдові (член СОТ з 2001 р.). Сума зборів на отримання патентів на винаходи становила в Україні 9100 грн. або 1300 євро, в ФРН – 691, Іспанії – 692, Франції – 761, Великобританії 368 євро.

Проект постанови, підготовлений Державним департаментом інтелектуальної власності, мав знищити таким чином винахідницьку діяльність у бюджетній сфері, оскільки для бюджетних наукових установ та закладів вищої освіти, установ Міністерства оборони України тощо компенсація витрат щодо здійснення винахідницької роботи – не передбачалася. Проте внаслідок листів та активної позиції НАН України, УААН, АМН України, ректорів провідних вузів України, зокрема, Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», для бюджетних установ (неприбуткових організацій) у постанові від 19 вересня 2007 р. № 1148 було введено пільгова сплата зборів для неприбуткових установ у розмірі 10%. Однак навіть при таких пільгових ставках – збільшення сплати зборів для бюджетних установ ледве відповідало збільшенню фінансуванню бюджетної сфери в Україні на той час.

В той же час для промислових підприємств ‒ вказане збільшення зборів стало одним із основних причин згортання винахідницької діяльності, що на цей час становить незначну частку у загальних показниках подання заявок та отримання охоронних документів на винаходи і корисні моделі.

Продовження зазначеної політики у 2019 р. та ініціювання Мінекономіки України прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2019 № 496 із збільшенням ставок зборів для бюджетних установ у 4 рази для винаходів та для корисних моделей – у 12 разів є системним фактором зниження винахідницької діяльності вже у бюджетному секторі та у світлі загальної тенденції у світі істотного посилення інноваційного розвитку країн, є, на жаль, кроками державних органів, спрямованими на згортання інновацій в Україні, про що свідчить спад подання заявок у 2020 р.

5. Статистики винахідництва

Потребує істотного вдосконалення оприлюднення інформації щодо подання заявок та реєстрації винаходів та корисних моделей Мінекономіки України та ДП «Укрпатент» Зазначимо, що звичайно у звітах уповноважених органів, ДП «Укрпатент» не наводиться розподіл заявок та отриманих охоронних документів (реєстрацій) на винаходи і корисні моделі між юридичними особами сфери освіти, науки, підприємствами та організаціями, у тому числі середніми, малими та мікропідприємствами, що призводе до приховування реальної картини з винахідництвом для підприємств за загальними показниками для юридичних осіб, де основний внесок здійснюють бюджетні установи.

Для останніх років характерним є або перерви у оприлюднення звітності на сайтах Мінекономіки України, ДП «Укрпатент» (зокрема, за 2016 р., за 2020 р.), так і запізнення з їх оприлюдненням.

Також корисним було б збір та оприлюднення показників, що дозволяють визначати відносну кількість поданих заявок та отриманих охоронних документів на 1 працівника установ та організацій, підпорядкованих міністерствам та академіям наук (при цьому має враховуватися чисельність наукових та інженерних працівників; чисельність викладацького складу наукових установ та закладів вищої освіти за природничими та технічними напрямками). Зазначене дозволило б здійснювати порівняння винахідницької діяльності одних ЗВО, наукових установ з іншими за відносними показниками.

Вказане потребує уточнення методології звітності Держстату, де традиційно збирається інформація стосовно загальної кількості викладачів у вищих навчальних закладах, а також кількості  педагогічних працівників та окремо науково-педагогічних працівників проте не кількість саме працівників у сферах технічних та природничих наук.

6. Бар’єри винахідницької діяльності

Відзначимо існування низки бар’єрів здійснення винахідницької діяльності в Україні, що стосується:

• відсутності державних фінансових, податкових, кредитних механізмів розвитку інноваційної діяльності, комерціалізації ОІВ;
• відсутності запровадження в Україні навчання та підвищення кваліфікації фахівців підрозділів з інноваційної діяльності, трансферу технологій та інтелектуальної власності бюджетних установ науки та освіти за рахунок державного замовлення;
• потреби у зменшенні рівня сплати зборів за подання заявок, реєстрацію, підтримання у силі охоронних документів на винаходи і корисні моделі для бюджетних наукових та освітянських установ (неприбуткових установ);
• актуальності прийняття рекомендацій щодо політики ЗВО та НУ з питань створення та використання ОІВ;
• зняття законодавчих бар’єрів з утворення ЗВО та НУ господарських товариств з метою використання ОІВ;
• методичного забезпечення винахідницької діяльності;
• зняття заборон з здійснення спільної діяльності НУ, ЗВО та суб’єктів підприємницької діяльності з комерціалізації ОІВ;
• вдосконалення виплати винагороди винахідникам;
• забезпечення підтримки іноземного патентування;
• вдосконалення бухгалтерського обліку нематеріальних активів тощо.

Вказані та інші питання винахідницької діяльності аналізується у виданні

Винахідницька діяльність у наукових установах / За ред. Ю.М. Капіци; кол. авторів: Ю.М. Капіца, Т.Г. Косско, Д.С. Махновський, Хоменко, Н.І. Аралова, М.П. Туров: Наук.-практ. вид. К.: Логос, 2021. 455 c.. Видання може бути отримано за ліцензією відкритого доступу на сайті Охорона прав інтелектуальної власності та трансфер технологій в наукових установах НАН України

Європейською федерацію академій наук – ALLEA, до якої входять 50 академій з 40 європейських країн, включаючи НАН України, прийнято Заяву «Потреба у стратегіях із врегулювання прав інтелектуальної власності в академічних установах».

Текст Заяви – українською
Текст Заяви – англійською

У Заяві представлено оцінку стану систем охорони прав інтелектуальної власності та трансферу технологій в наукових установах та університетах європейських країн у порівнянні з установами США, КНР тощо.

Зазначається потреба у принциповому переосмислення та культурних змінах в управлінні інтелектуальною власністю в наукових установах в Європі.

У Заяві наводяться приклади успішних систем комерціалізації результатів досліджень в академічних установах, наведені принципові заходи, що мають бути здійснені. ALLEA закликає академічні установи прийняти стратегії інтелектуальної власності для посилення використання результатів досліджень у суспільстві.

Також європейським та національним законодавцям представлені способи стимулювати перетворення результатів досліджень, що фінансуються державою, в інноваційні продукти та процеси.

Президією НАН України у 2008 р. було прийнято пакет документів, що визначає політику НАН України у сфері інтелектуальної власності із змінами, які вносилися в наступні роки. При її розробці використовувався досвід Всесвітньої організації інтелектуальної власності, документи Європейської комісії, досвід з розробки політики у сфері інтелектуальної власності провідних наукових установ та університетів країн Європи та США.

Заява ALLEA є важливим документом через який можливо подивитися на дії як на рівні наукових установ та університетів, так і урядів – відносно сучасних тенденцій та викликів в організації системи комерціалізації результатів наукових досліджень.

Довідково:

Заяву підготовлено Робочою групою ALLEA з питань інтелектуальної власності, що розглядає актуальні питання охорони прав інтелектуальної власності в Європі, які стосуються наукової спільноти.[1]

До Робочої групи входять представники академій наук Великої Британії, Швеції, Франції, ФРН, Польщі, НАН України та інш. Робоча група готує матеріали та проекти заяв, які після погодження академіями наук приймаються ALLEA та направляються в Європейську комісію, Європейське патентне відомство, державні органи країн Європи тощо.

Зазначимо прийняті ALLEA заяви: Необхідність стратегії в області інтелектуальної власності для академічних установ, 2019; Права на мультинаціональні винаходи і їх охорона, зокрема, винаходи, створені в результаті досліджень, що фінансуються державою, 2018; Назустріч впровадженню Європейської відкритої наукової хмари – IPR та інші стратегічні міркування, 2020; Відповідь ALLEA на План S, 2018; Про патентоспроможність винаходів, які стосуються ембріональних плюрипотентних стовбурових клітин людини в Європі, 2017; Інтелектуальний аналіз даних та розширення доступу до наукової інформації в Європі, 2017; Стосовно пов’язаних з патентами аспектів CRISPR-Cas Technology, 2016; Про стан патентної системи в Європейському Союзі, 2015; Щодо пільгового періоду (Grace Period), 2013; Про розширення відкритого доступу до наукових публікацій в Європі, 2013 та інш.[2]

Заява «Про пільговий період (grace period)» була прийняти як результат співпраці ALLEA та НАН України в результаті Міжнародної конференції «Патентування в Європі та пільговий період в європейському праві та праві іноземних країн», проведеною ALLEA та НАН України у Києві у 2013 р.[3] з залученням представників Європейського патентного відомства, патентного відомства КНР, України тощо.

Також за ініціативою Центру досліджень інтелектуальної власності та трансферу технологій НАН України була підготовлена заява щодо мультинаціональних винаходів, які спільно створюються дослідниками з різних країн. Вказане обумовлено невирішеністю на міжнародному рівні та на рівні багатьох країн проблеми визначення країни, де має подаватися перша заявка на такий винахід. Напрямки врегулювання питання на міжнародному та національному рівнях наведені у підготовленій робочою групою заяві ALLEA «Права на мультинаціональні винаходи і їх охорона, зокрема, винаходи, створені в результаті досліджень, що фінансуються державою» 2018 року.

_________________________________________________________

[1] ALLEA Permanent Working Group Intellectual Property Rights.
[2] ALLEA Permanent Working Group Intellectual Property Rights. Statements:
Towards implementing the European Open Science Cloud – IPR and other strategic considerations, 2020;
The Need for Intellectual Property Rights Strategies at Academic Institutions, November 2019;
The Ownership and Protection of Multinational Inventions – in particular Inventions Resulting from Publicly Funded Research, 2018;
ALLEA Response to Plan S, December 2018;
On Patentability of Inventions Involving Human “Embryonic” Pluripotent Stem Cells in Europe, 2017.
The Text and Data Mining Exception and the Enhancement of Access to Scientific Information in Europe, 2017;
On Patent-Related Aspects of CRISPR-Cas Technology”, 2016;
On the Status of the Patent System of the European Union, 2015;
On Grace Period. Adopted on the Occasion of a Conference on “Grace Period“ in Kiev, October 10, 2013. Convened by ALLEA and the National Academy of Sciences of Ukraine. Kiev, 2013;
On Enhancement of Open Access to Scientific Publications in Europe, 2013 тощо.
[3] ALLEA Statement “On Grace Period”. Adopted on the Occasion of a Conference on “Grace Period“ in Kiev, October 10, 2013. Convened by ALLEA and the National Academy of Sciences of Ukraine Kiev, 10 October 2013. European Federation of All European Academies of Sciences and Humanities. 2013.

7 червня 2019 набула чинності Директива ЄС 2019/790 про авторське право в єдиному цифровому ринку та яка доповнює директиви 96/9/ЄC та 2001/29/ЄC, прийнята 17 квітня 2019 р.

Її прийняття безпосередньо стосується України з врахуванням процесу наближення законодавства України до законодавства ЄС відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Також у Директиві ряд положень відносяться до наукового середовища, що включає права наукових установ зі здійснення аналізу тексту (text and data mining), права бібліотек стосовно збереження примірників видань у цифровій формі; використання видань, що знаходяться поза комерційного обігу; використання творів у навчальній діяльності, визначення прав організацій, що здійснюють анотований огляд новин та публікацій тощо.

Слід зазначити, що прийняття директиви набуло широкого резонансу через вкрай політизований процес підготовки з демонстраціями, критикою її положень, компаніями в мережі Інтернет щодо обмежень у директиві свободи висловлювань та розповсюдження інформації.

Більш детальна інформація стосовно директиви та можливих напрямків її імплементації в Україні викладена у статті: Директива ЄС про авторське право в єдиному цифровому ринку: нові виміри чи нові випробування?, журнал Інтелектуальна власність, 2019. № 8. С. 6–22).

1. Випадки вільного використання

Директива містить визначення трьох випадків винятків та обмежень стосовно використання творів та інших об’єктів, а саме: що стосується аналізування даних та тексту в цілях наукових досліджень (ст. 3), використання творів та інших об’єктів у цифровій та транскордонній навчальній діяльності (ст. 5) та збереження культурної спадщини (ст. 6).

Виключення у ст. 3 визначає можливість аналізування даних та тексту в наукових цілях, під чим розуміється застосування «будь-якої автоматизованої аналітичної техніки, спрямованої на аналіз тексту та даних у цифровій формі з метою генерування інформації, яка включає закономірності, тенденції та кореляції, але не обмежується ними» (ст. 2(2)). Механізм досліджень передбачає завантаження певних обсягів наявних у легітимному доступі творів, інших об’єктів та аналізування їх, що зачіпає право авторів дозволяти або забороняти відтворення відповідних об’єктів. Виключення розповсюджується на наукові установи, освітні установи, бібліотеки та архіви.

У ст. 6 мова йде про права бібліотек, архівів з копіювання творів у цифровому вигляді для збереження таких творів.

У статті 5 визначається можливість використання творів та інших об’єктів у навчальній діяльності з метою ілюстрацій за умови некомерційного характеру такої діяльності. Навчальна діяльність має здійснюватися під відповідальність навчального закладу в його приміщеннях або інших місцях або через захищену електронну мережу, доступну лише особам, що проходять навчання, та викладацькому складу. Визначено, що держави-члени можуть передбачити, що зазначені виключення не застосовуються для певних способів використання або видів творів, інших об’єктів, які спеціально призначені для ринку навчання, також нот за умови, коли на ринку є легкодоступні ліцензії, які дозволяють використовувати твори з метою ілюстрацій та охоплюють потреби і специфіку навчальних закладів.

При цьому, застосування виключення можливо в межах країни, де розташовано навчальний заклад (неможливість міжкордонної діяльності). Також держави-члени можуть передбачити сплату винагороди при застосуванні зазначеного виключення.

2. Використання творів, що знаходяться поза комерційним обігом

Здійснення масового оцифрування та надання широкого доступу до європейської культурної спадщини, винайдення для цього адекватних правових рішень набуло в ЄС у 2000–2010 рр. важливого політичного виміру, пов’язаного з цілями збереження європейської ідентичності та проблемою домінування США в інформаційному просторі.

Основним бар’єром до оцифрування творів стала застаріла в умовах сучасного інформаційного суспільства концепція авторського права, що дозволяє використання творів лише за згодою авторів та їх правонаступників та практика постійного продовження терміну охорони авторського права.

У повідомленнях Європейської комісії 2010-2015 рр. та пізніше прийнятих директивах визначалося необхідність вирішення трьох завдань, що уможливлюють оцифрування творів:
– запровадження механізму оцифрування та надання доступу до сирітських творів (директива 2012/28/ЄC);
– запровадження механізму оцифрування та доступу до творів, що є поза комерційного обігу (директива ЄС 2019/790);
– вирішення питань стосовно правового режиму використання цифрових копій творів, які перейшли до суспільного надбання.

Однак, практика реалізації Директиви 2012/28/ЄC про деякі дозволені використання сирітських творів засвідчила, що прийняття директиви не змогло вирішити проблеми швидкого та масового оцифрування сирітських творів та надання до них доступу публіки. За 7 років з часу прийняття директиви, державами-членами ЄС було здійснено належні пошуки та надано доступ всього до 5917 сирітських творів та 6939 наведених у таких творах інших творів, що складає, якщо порівнювати з кількістю потенційних сирітських творів у Британській бібліотеці, лише 0.01% від зазначеної кількості.

Відсутність широкого застосування механізму надання твору статусу сирітського пояснюється неспівмірними з кількістю таких творів витратами людських та часових ресурсів, що потрібні для проведення належного пошуку авторів творів чи їх правонаступників. Вказане свідчить про доцільність використання зазначеного механізму для окремих особливо важливих творів, проте не в цілях масового оцифрування.
Інший підхід реалізовано для доступу до творів, що знаходяться поза комерційного обігу. Якщо метою при визнанні статусу «сирітського» було довести неможливість знайти автора такого твору або його правонаступника, у другому випадку, мета – знайти авторів творів, інших об’єктів та їх правонаступників не ставиться.

Навпаки, запропоновано механізм:
– публікації відомостей щодо надання певним творам та іншим об’єктам статусу об’єкту позакомерційного обігу, з можливістю суб’єктам права при їх зацікавленості протягом певного часу повідомити про незгоду надання доступу до таких творів;
– отримання публічно доступними бібліотеками, архівами, музеями, установами, що зберігають аудіозаписи та фільми, від організацій колективного управління (які мають спеціальний, визначений директивою статус здійснювати діяльність з управління правами відносно таких творів та інших об’єктів) невиключних дозволів на відтворення, розповсюдження, публічне сповіщення, надання доступу для загального відома публіки таких творів та інших об’єктів. Або, якщо у відповідній державі-члені такі організації відсутні, – надання можливості використання творів, що є поза комерційного обігу через передбачення винятків з охорони авторського права;
– можливості заперечення суб’єктами авторського права використання творів після надання до них доступу.

3. Нові права видавців

Положення щодо нових прав видавців та захисту авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет були в центрі загальноєвропейських дискусій та предметом політичних домовленостей (у прийнятій директиві – це статті 15 та 17).

Ідея введення нових прав видавців пов’язана з розвитком сервісів пошукових систем, Інтернет–агентств, які узагальнюють новини та іншу інформацію, опубліковану в он-лайн газетах та журналах, та під різними добірками надають гіпер-посилання до оригінальних текстів таких новин, також наводять інколи перші одне-два речення або анотації відповідного тексту.

З точки зору видавців, такі дії призводять до отримання сервісами доходів від розміщення реклами тощо, тому видавці мають отримувати компенсацію за таке використання.

Директива визначає
– права видавців дозволяти або забороняти використання прес-видань, а також надавати доступ до загального відома творів згідно ст. 2, 3(2) Директиви 2001/29/ ЄС «провайдерам послуг інформаційного суспільства».
–термін охорони зазначеного майнового права видавців встановлюється до 2 років;
–вказані права не застосовуються до гіперпосилань та стосовно використання окремих слів або дуже коротких уривків видань. Також, такі права не поширюються на приватне чи некомерційне використання видань окремими користувачами (ст. 15-16).

Також вказане право не поширюється на періодичні видання, що публікуються в наукових або академічних цілях, такі як наукові журнали (ст. 2).

Відзначимо, що відсутність у директиві точного визначення, що розуміється під «окремими словами» або «дуже короткими уривками» може призвести до різної судової практики стосовно визначення вказаних понять, запитів до Суду ЄС щодо тлумачення положень директиви.

Також у коментарях до директиви вказується, що положення стосовно прав видавців суперечать ст. 10 Бернської конвенції, що передбачає: « (1) Дозволяється використання цитат із твору, який правомірно зроблено доступним для загального відома, за умови дотримання добрих звичаїв і в обсязі, виправданому поставленою метою, включаючи цитування статей із газет і журналів у формі оглядів преси».

Застосування ліцензій відкритого доступу при розміщенні матеріалів наукових журналів та збірників наукових праць в електронному середовищі є актуальним у зв’язку з широким використанням таких ліцензій у міжнародній практиці, іноземними науковими установами та університетами, а також у зв’язку з врегулювання витань відкритого доступу при реєстрації українських наукових журналів у міжнародних наукометричних базах даних.

Також, практика застосування ліцензій відкритого доступу свідчить, що при розміщенні матеріалів наукових журналів для відкритого доступу ―  посилання на відповідні ліцензії не здійснюється, або інколи здійснюється помилково з зазначенням виду ліцензій, що призначені для розробки відкритого програмного забезпечення або Вікіпедії, та які передбачають можливість змін та доповнень наукових статей без відома авторів, додавання нових авторів, тощо.

Застосування ліцензій відкритого доступу також ускладнено у зв’язку з існуючими на цей час законодавчими обмеженнями з їх використання.

У зв’язку з зазначеним та запитами наукових установ щодо застосування ліцензій відкритого доступу Центром досліджень інтелектуальної власності та трансферу технологій НАН України в рамках виконання наукової теми ВД «Академперіодика» НАН України підготовлені

Рекомендації щодо застосування ліцензій відкритого доступу при розміщенні матеріалів наукових журналів та збірників наукових праць в електронному середовищі від 15.01.2018

Download

downloads483.02 KB

Лист ЦДІВТТ НАН України від 15.01.2018 № 2/2018 щодо застосування ліцензій вільного доступу

Download

downloads501.60 KB

У рекомендаціях наведена інформація щодо:

• поняття та видів ліцензій відкритого (вільного) доступу;
• ліцензій Creative Commons;
• використання ліцензій відкритого доступу в Україні;
• видів ліцензій, застосування яких є рекомендованим при розміщенні матеріалів наукових журналів в електронному середовищі;
• факторів, що можуть братися до уваги при визначенні типу ліцензії на використання матеріалів наукових журналів.

Зміст Рекомендацій спрямовано на надання додаткової інформації науковим установам при опрацюванні питань застосування ліцензій відкритого доступу. Доцільним є обговорення проблематики застосування ліцензій відкритого доступу на різних форумах.

Після ухвалення змін до законодавства України щодо застосування ліцензій відкритого доступу актуальним є обговорення, прийняття НАН України та впровадження стандартів застосування ліцензій вільного доступу в наукових установах, що враховували б кращу світову практику та специфіку законодавства України.

При питаннях щодо Рекомендацій – просимо звертатися до працівників Центру