Додаток
до листа НАН України
№ 58/2079-8 від 17.11.2014
Рекомендації
з застосування положень нової редакції Закону України “Про державне регулювання діяльності в сфері трансферу технологій” від 02.10.12, що стосуються
договорів про трансфер технологій
1.Вступ
1.1 У наукових установах НАН України найбільш поширеним є укладання таких договорів з комерціалізації результатів досліджень:
- про передачу науково-технічної продукції. Якщо при цьому надається дозвіл на використання винаходу, іншого об’єкту права інтелектуальної власності (ОІВ) або ноу-хау до договору додаються додатки – ліцензійний договір про надання дозволу на використання винаходу, іншого об’єкту права інтелектуальної власності, договір про надання права використання ноу-хау тощо;
- ліцензійні, за якими надається дозвіл на використання винаходу, іншого ОІВ, ноу-хау відповідно до положень статей 1107 – 1111 Цивільного кодексу України;
- змішані договори, що передбачають обмін науковими або науково-технічними результатами, поставку обладнання та налагодження виробництва, кооперацію у виготовленні наукоємної продукції тощо.
1.2. У міжнародній практиці поширено укладання договорів про передачу (трансфер) технологій.
Зазначені договори включають:
- передачу, продаж або надання за ліцензією всіх форм промислової власності, за виключенням товарних знаків, знаків обслуговування і комерційних найменувань, у тих випадках, коли вони не є частиною угод про трансфер технологій;
- надання ноу-хау і технічного досвіду у вигляді техніко-економічних обґрунтувань, планів, діаграм, моделей, інструкцій, посібників, формул, базових чи докладних інженерних креслень, специфікацій і навчального обладнання, послуг, які стосуються технічних консультантів і керівних кадрів, підготовки кадрів;
- передачу технологічних знань, необхідних для монтажу, експлуатації і функціонування підприємства та обладнання, а також виконання проектів „під ключ”;
- надання технологічних знань, необхідних для придбання, монтажу і використання машин, обладнання, проміжних товарів і/або сировинних матеріалів, придбаних шляхом закупівель, оренди або яким-небудь іншим шляхом;
- передачу технічного змісту угод про промислове і технічне співробітництво.
При цьому під технологією розуміють “систематизовані знання для випуску відповідної продукції, для застосування відповідного процесу або надання відповідних послуг”[2].
1.3. В Україні укладання договорів про трансфер технологій регламентується Законом України „Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій” від 14 вересня 2006 № 143 -V (надалі Закон), Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами.
Закон у редакції від 14 вересня 2006 р. містив перелік договорів, за яким може здійснюватись трансфер технологій.
Законом України від 2 жовтня 2012 року № 5407-VI «Про внесення змін до Закону України „Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій”» було затверджено нову редакцію Закону, в якому вимоги щодо укладання договорів про трансфер технологій було змінено.
Так Закон зазначає, що під час передачі (трансферу) технологій укладаються договори, визначені Цивільним кодексом України, щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності з урахуванням вимог статті 19 цього Закону (ст. 20 Закону).
Новим є визначення Законом 7 істотних умов договорів про трансфер технологій та 10 умов, включення яких до договорів про трансфер технологій є обов’язковим.
2.Визначення
2.1. За Законом трансфер технологій – це передача технології, що оформляється шляхом укладання між фізичними та/або юридичними особами двостороннього або багатостороннього договору, яким установлюються, змінюються або припиняються майнові права і обов’язки щодо технології та/або її складових (ст. 1 Закону).
Відповідно до визначення сторонами договору про трансфер технологій можуть виступати фізична (фізичні) та юридична (юридичні) особи.
Технологія за Законом – результат науково-технічної діяльності, сукупність систематизованих наукових знань, технічних, організаційних та інших рішень про перелік, строк, порядок та послідовність виконання операцій, процесу виробництва та/або реалізації і зберігання продукції, надання послуг (ст. 1 Закону).
2.2. Розрізняють „Складову технології” та „Об’єкт технології”
Об’єкт технології визначається як наукові та науково-прикладні результати, об’єкти права інтелектуальної власності (зокрема, винаходи, корисні моделі, твори наукового, технічного характеру, комп’ютерні програми, комерційні таємниці), ноу-хау, в яких відображено перелік, строки, порядок та послідовність виконання операцій, процесу виробництва та/або реалізації і зберігання продукції, надання послуг (ст. 1 Закону).
Складовою технології є частина технології, де відображено окремі елементи технології у вигляді наукових та науково-прикладних результатів, об’єктів права інтелектуальної власності, ноу-хау (ст. 1 Закону).
Так, наприклад, певну технологію зварювання може бути втілено в одному певному об’єкті технології, а саме:
- у винаході (об’єктом технології є винахід);
- у ноу–хау (об’єктом технології є ноу-хау),
- або у творі науково-технічного характеру (об’єктом технології є твір, виражений у документації, кресленні; науково–технічній документації).
Тобто технологія повністю втілена в одному визначеному об’єкті.
З іншого боку, певна технологія розпізнавання образів може являти собою декілька винаходів чи корисних моделей, ноу-хау, науково-технічну документацію. Тобто технологія розкомплектовується на певні складові, кожна з яких містить окремі елементи технології.
Таким чином, при підготовці договорів про трансфер технологій в предметі договору має бути чітко визначено, в якому об’єкті втілено технологію або на які складові технологія розподіляється.
2.3. Закон визначає ноу-хау, як технічну, організаційну або комерційну інформацію, що отримана завдяки досвіду та випробуванням технології та її складових, яка:
- не є загально відомою чи легко доступною на день укладення договору про трансфер технологій;
- є істотною, тобто важливою та корисною для виробництва продукції, технологічного процесу та/або надання послуг;
- є визначеною, тобто описаною достатньо вичерпно, щоб можливо було перевірити її відповідність критеріям незагальновідомості та істотності (ст. 1 Закону)[3].
3.Договори про трансфер технологій
3.1. За Законом договір про трансфер технології – це договір, укладений у письмовій формі між особами, яким належать та/або яким повністю чи частково передаються майнові права на технологію або її складові (ст. 1 Закону). Під час проведення переговорів до укладання договору про трансфер технологій сторонам бажано укласти протокол про наміри та угоду про нерозголошення конфіденційної інформації, в якій фіксуються наміри сторін та умови передачі і збереження інформації.
3.2. Разом з договором про трансфер технологій відповідно до статті 20 Закону можуть укладатися договори про:
- гарантії осіб, які передають технології та їх складові, стосовно можливості досягнення економічних показників і виробництва продукції із застосуванням цих технологій та складових;
- гарантії осіб, які передають технології та їх складові, стосовно конфіденційності та нерозголошення інформації третім особам;
- проведення комплексу інженерних, екологічних або інших робіт, необхідних для застосування технологій та їх складових;
- обслуговування обладнання.
3.3. Відповідно до ст. 20 Закону укладання договору про трансфер технологій означає укладання одного з визначених главою 75 Цивільного кодексу України договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності (перелік договорів наведено у ст.1107 ЦК України), а саме:
- ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності;
- ліцензійний договір тощо.
3.4. При цьому у випадку укладання ліцензійного договору обов’язковим є врахування істотних умов щодо ліцензійного договору, визначених ст. 1109 ЦК України. Істотні умови включають:
- вид ліцензії;
- сферу використання об’єкта права інтелектуальної власності (конкретні
права, що надаються за договором, способи використання зазначеного
об’єкта); - територію;
- строк, на який надаються права;
- розмір, порядок і строки виплати плати за використання об’єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
3.5. Також Закон (ст. 20) вимагає, що додатково до умов, визначених для договорів про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності (дивись п. 3.4), договір про трансфер технологій має враховувати істотні та обов’язкові умови, визначені статтею 19 Закону.
3.6. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 ст. 628 ЦК України). Договір є укладеним, якщо Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша ст. 628 ЦК України).
Закон визначає наступні умови, що мають бути включені до договорів про трансфер технологій (істотні та обов’язкові умови договору відповідно до ст.19 Закону)
Таблиця 1.
| Істотні умови договору про трансфер технологій, визначені ст. 19 Закону | |
| 1. | перелік складових технологій, що передаються (з визначенням їх функціональних властивостей та гарантованих показників); |
| 2. | ціна технологій чи розмір плати за їх використання; |
| 3. | строки, місце та спосіб передачі технологій та/або їх складових; |
| 4. | умови передачі технічних знань, необхідних для монтажу, експлуатації та забезпечення функціонування обладнання, придбання чи оренди, монтажу і використання машин, обладнання, комплектувальних частин та матеріалів; |
| 5. | розмір, порядок та умови виплати винагороди за використання технологій, а також вид виплат (разові платежі – паушальні, періодичні відрахування – роялті або інші види виплат); |
| 6. | відповідальність сторін за порушення умов договору; |
| 7. | порядок вирішення спірних питань стосовно виконання умов договору. |
| Обов’язкові умови договору про трансфер технологій, визначені ст. 19 Закону | |
| 8. | ліцензії та її умови на використання технологій та їх складових; |
| 9 | територіальних обмежень (заборона використовувати передані за договором технологію, її складові на території, не передбаченій у договорі); |
| 10. | обмежень галузі застосування технологій та їх складових; |
| 11. | порядку надання субліцензій на складові технології третім особам (у разі потреби включення третіх осіб у технологічний процес виробництва продукції), крім випадків передачі прав на використання знаків для товарів і послуг, комерційних (фірмових) найменувань, з визначенням обмежень права на використання технології та її складових, включаючи обмеження кола осіб, яким дозволено використовувати складові технологій і мати доступ до інформації про них; |
| 12. | передачі прав на ноу-хау, техніко-економічні обґрунтування, плани, інструкції, специфікації, креслення та інші інформаційні матеріали про технології та їх складові, необхідні для ефективного їх використання, включаючи обмеження, пов’язані з умовами збереження конфіденційності інформації про технології та їх складові під час їх використання; |
| 13. | проведення робіт з удосконалення технологій та їх складових і порядок надання сторонами інформації про ці вдосконалення; |
| 14. | надання консультацій та послуг з проектування, асистування та навчання кадрів, які забезпечують реалізацію технологій, і управлінського персоналу особи, якій передаються права на технологію та її складові; |
| 15. | страхування технологій та їх складових; |
| 16. | порядку компенсації витрат, пов’язаних з трансфером технологій, включаючи пристосування технологій та їх складових до умов підприємства, наукової установи, організації та вищого навчального закладу, де вони будуть використовуватися, навчання персоналу; |
| 17. | обмежень, що стосуються діяльності сторін у разі закінчення строку дії договору, його розірвання або виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). |
3.8. При укладанні договору про трансфер технологій можуть виникнути складнощі, пов’язані з тим, що Закон визначає 17 умов, які обов’язково необхідно включити до договору, однак сторони можуть укладати договір, який не може включати в себе всі зазначені умови.
В такій ситуації рекомендуємо при підготовці угоди узгоджувати і детально прописувати у договорі ті з 17 умов, визначених ст. 19 Закону, які випливають з суті та предмету зобов’язання. Інші умови, визначені ст. 19 Закону, декларуються сторонами у договорі:
Наприклад, сторони укладають договір, предметом якого є проведення наукових досліджень та надання права користування (ліцензії) на винахід, в якому втілено технологію. У цьому випадку сторони детально прописують в договорі умови, визначені ЦК України, Законом України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій», іншими нормативними актами, які випливають з предмету договору.
Якщо ж сторони, наприклад, не передбачають страхування технологій та їх складових (п. 15 Таблиці 1), у договорі це відображається наступним чином: „Сторони не передбачають страхування отриманих результатів. У разі необхідності питання страхування отриманих результатів Сторонами буде узгоджено окремою угодою”.
3.9. До договорів про трансфер технологій може бути віднесено ліцензійний договір про надання дозволу на використання винаходу, іншого об’єкту права інтелектуальної власності, якщо вказані об’єкти становлять технологію у значенні Закону, проте відповідний винахід, інший об’єкт права інтелектуальної власності не визначений у договорі як об’єкт чи складова технології.
4.Обмеження щодо укладання договорів про трансфер технологій
Законодавство України містить норми, спрямовані на захист суб’єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції (глава 3 Господарського кодексу України, Закон України „Про захист економічної конкуренції”), проте вони носять загальний характер.
Статтею 21 Закону визначено, що “не допускається укладення договорів про трансфер технологій”, які передбачають наступні умови:
- здійснення виплат, що значно перевищують ціну технології та її складових;
- встановлення зобов’язань щодо придбання в особи, яка передає технологію та/або її складові, сировини, напівфабрикатів, обладнання та його комплектуючих, що не застосовуються під час виробництва відповідної продукції;
- встановлення зобов’язань щодо переважного продажу продукції, виготовленої із застосуванням технології, покупцям, визначеним особою, яка передає цю технологію, та використання визначеного нею персоналу;
- право особи, яка передає технологію, визначати ціну продажу або реекспорту продукції, виготовленої із застосуванням цієї технології;
- встановлення необґрунтованих обмежень обсягу виробництва продукції;
- встановлення обмежень, які суперечать законодавству, стосовно використання майнових прав на технології та їх складові;
- заборону використання аналогічних або більш досконалих технологій та їх складових;
- заборону або обмеження експорту продукції, виготовленої із застосуванням технології;
- встановлення зобов’язань щодо використання запатентованого об’єкта права інтелектуальної власності, який не використовується у процесі застосування технологій.”
Вказані положення були включені до Закону з метою наближення до вимог проекту Кодексу ООН та Регламенту Європейського Союзу № 772/2004.
Тобто включення до договору положень, зазначених у ст. 21 Закону веде відповідно до статей 215, 217 ЦК України до недійсності правочину або його окремої частини.
5.Укладання договорів про трансфер технологій змішаного типу
В реальній практиці відсутнє укладання «чистих» договорів про трансфер технологій, змістом яких є, наприклад, тільки надання дозволу на використання винаходу чи іншого об’єкту права інтелектуальної власності.
Звичайним є укладання договорів, які передбачають крім надання права користування об’єктом (об’єктами) права інтелектуальної власності, що є об’єктом або складовими технології, поставку обладнання, навчання, умови щодо технічно-промислової кооперації, надання послуг інжинірингу тощо.
Такі договори за Цивільним кодексом України визначаються як змішані.
Згідно з ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У випадку укладання змішаних договорів для розділів договорів, що присвячені поставці обладнання, комплектуючих, технічно-промисловій кооперації, інжинірингу, надання в оренду обладнання тощо застосовуються положення ЦК України та Господарського кодексу України стосовно укладання вказаних видів договорів.
Таким чином рекомендується у випадку укладання договорів змішаного типу взяти до уваги наведені нижче вимоги щодо укладання вказаних договорів.
Таблиця 2.
| Види договорів, які можуть застосовуватись як елементи змішаного договору про трансфер технологій. | Норми ЦК та ГК України, якими регулюються відповідні договірні зобов’язання |
| про поставку промислової технології
|
Ст. 712 ЦК України. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. |
| технічно-промислової кооперації, спільної діяльності | Статті 1130, 1131 ЦК України
Частина 4 ст. 176 ГК України |
| інжинірингу – про виконання робіт і надання послуг, у тому числі:
складання технічного завдання, проведення до проектних робіт, зокрема техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних (пошукових) робіт, пов’язаних з будівництвом виробничих, складських та інших приміщень, що використовуються у технологічному процесі виробництва продукції, проведення наукових досліджень,
розроблення проектних пропозицій, технічної і конструкторської документації стосовно технологій та їх складових, надання консультацій і здійснення авторського нагляду під час монтажу складових технологій та пусконалагоджувальних робіт, надання консультацій економічного, фінансового чи іншого характеру, пов’язаних із застосуванням технологій та із зазначеними роботами і послугами |
Параграф 4 гл. 61 ЦК України
Гл. 62 ЦК України Ст. 331 ГК України
Параграф 4 гл. 61 ЦК України
Статті 901- 907 гл. 63 ЦК України
|
| про створення підприємницького товариства | Глави 7, 8 ЦК України |
| про надання в оренду або лізинг складових технологій, обладнання
|
Статті 806 – 809 ЦК України
Ст. 292 ГК України Закон України „Про фінансовий лізинг” |
| комерційної концесії (франчайзингу) | Статті 1115 – 1129 ЦК України
Глава 36 ГК України |
6.Особливості укладання зовнішньоекономічних договорів про передачу технологій
У випадку укладання зовнішньоекономічних договорів про передачу технологій слід враховувати, що умови такого договору мають відповідати вимогам Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 № 201.
Укладання зовнішньоекономічних договорів про трансфер технологій здійснюється згідно національного законодавства країн – сторін договору з врахуванням вимог міжнародних договорів, які стосуються трансферу технологій, учасниками яких є сторони договору.
У випадку підготовки зовнішньоекономічних договорів про трансфер технологій додатково доцільно також брати до уваги керівництва та рекомендації з укладання таких договорів, підготовлені установами ООН[4], іншими міжнародними організаціями[5], положення проекту Міжнародного кодексу поведінки у галузі передачі технологій, що містить рекомендації з проведення переговорів, укладання договорів, перелік положень, що є неприпустимими та які не мають включатись до договорів[6].
При укладанні договорів беруть до уваги спеціальне законодавство щодо таких договорів, прийнято у деяких країнах, а також у Європейському Союзі. Укладання договорів про трансфер технологій в ЄС, США, Японії в основному регламентується законодавством про антимонопольну діяльність. В ЄС, зокрема, вимоги щодо укладання договорів про трансфер технологій визначаються Регламентом Комісії (ЄС)[7] № 316/2014 від 21.03.14 р. про застосування статті 81(3) договору про заснування Європейського співтовариства до категорій договорів про передачу технологій.
7.Реєстрація технологій
Відповідно до статей 7 та 16 Закону підприємства державної форми власності, що створюють або закуповують технології або їх складові, реєструють їх з метою визначення можливості їх використання в Україні. Порядок реєстрації визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку реєстрації технологій та їх складових, що створені чи придбані за бюджетні кошти або створені чи придбані підприємствами державної форми власності» від 03.07.13 № 472. Реєстрація здійснюється уповноваженим органом з питань реалізації державної політики у сфері трансферу технологій.
8.Реєстрація договорів про передання виключених майнових прав інтелектуальної власності
Відповідно до частини 2 ст. 1114 ЦК України факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації.
Ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності та договори, визначені статтями 1109, 1112 та 1113 цього Кодексу, не підлягають обов’язковій державній реєстрації. Їх державна реєстрація здійснюється на вимогу ліцензіара або ліцензіата у порядку, встановленому законом.
Таким чином, якщо трансфер технологій передбачає укладання договору про передання виключних майнових прав на винахід, корисну модель договір про передачу прав реєструється відповідно до Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель) та видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі), затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 16.07.2001 р. N 521.
9.Передача прав на технологію юридичним особам, що зареєстровані в інших країнах, або фізичним особам – іноземцям або особам без громадянства
Якщо суб’єктами трансферу передбачається передача технологій, створених або придбаних за бюджетні кошти, юридичним особам, що зареєстровані в інших країнах, або фізичним особам – іноземцям або особам без громадянства, відповідно до ст. 15. Закону уповноважений орган з питань реалізації державної політики у сфері трансферу технологій після отримання висновку державної експертизи приймає рішення щодо погодження трансферу технології, її складових та вносить дані про технологію та її складові до Державного реєстру переданих технологій.
Погодження трансферу технологій, реєстрація технологій, їх складових та здійснення державної експертизи не повинні перевищувати тридцяти днів з дня отримання матеріалів для проведення експертизи.
Положення статті 15 Закону не поширюються на експорт технологій та/або їх складових, що регламентуються Законом України “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання”.
Висновки
Закон України „Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій” визначає, що трансфер технологій відбувається за договорами, до укладання яких встановлено певні вимоги.
Закон не передбачає застосування примірного чи типового договору про трансфер технологій. Мається на увазі, що трансфер технологій здійснюється за допомогою різних договорів, предметом яких є трансфер технологій.
Законом визначені істотні та обов’язкові умови договорів про трансфер технологій, які обов’язково слід включати у відповідні договори. Крім того, вказані договори мають відповідати нормам цивільного та господарського законодавства, що поширюються на відповідні види договорів.
Законом визначені обмеження щодо укладання договорів про трансфер технологій та визначено відповідний перелік обмежень. Включення до договору умов, визначених ст.21, Закону, веде до недійсності правочину або його частини.
Таким чином, при підготовці договорів, предметом якого є передача майнових прав на технологію або її складові, рекомендується:
- Визначити вид договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, за яким будуть передаватися майнові права на технологію.
- Передбачити істотні умови договору про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності за ЦК України.
- Передбачити істотні та обов’язкові умови, що визначені для договорів про передачу технологій Законом України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій».
- Проаналізувати проект договору щодо відсутності умов, включення яких при укладанні договору про трансфер технологій не допускається, відповідно до ст. 21 Закону.
- У випадку укладання змішаних договорів про трансфер технологій – передбачити у такому договорі істотні умови інших договорів, які включено у змішаний договір, відповідно до вимог ЦК України та ГК України.
- У випадку укладання зовнішньоекономічних договорів про трансфер технологій врахувати вимоги Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 № 201.
[2] United Nations Conference on Trade and Development (UNCTAD) (1985). “Draft International Code of Conduct on the Transfer of Technology, as at the close of the sixth session of Conference on 5 June 1985” (Geneva: United Nations), United Nations. Document, No.TD/CODE TOT/47, 20 June.
[3] Закони України містять також інші визначення «ноу-хау» (ст. 1 Закону України “Про інвестиційну діяльність”, підпункт 14.1.225 Податкового кодексу України), проте для договорів про передачу технологій має застосовуватися визначення ноу-хау, закріплене Законом України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій», який є спеціальним законом для відносин у сфері трансферу технологій.
[4] Зокрема, Guide for drawing up international contracts on consulting engineering, including some related aspects of technical assistance// ECE/TRADE/145 83.II.E.83 – 1983.
UNCITRAL Legal Guide on Drawing Up International Contracts for the Construction of Industrial Works, 1987.
[5] Turnkey Contract - Conditions of Contract for EPC/Turnkey Projects, First Edition, prepared by International Federation of Consulting Engineers; FIDIC:1999 – 100 р.
[6] Проект кодексу – дивись у виданні: Капица Ю. М. Экспорт-импорт технологий: правовое регулирование / НАН Украины, Центр интеллектуальной собственности и передачи технологий. — К., 2000. — 106 с.
[7] Сommission regulation (EU) No 316/2014 of 21 March 2014 on the application of Article 101(3) of the Treaty on the Functioning of the 6European Union to categories of technology transfer agreements// Official Journal of the European Union L 93, 28.3.2014. ― P. 17 – 23.
Pages: 1 2
