ТА ТРАНСФЕР ТЕХНОЛОГІЙ В НАУКОВИХ УСТАНОВАХ

Роялті за законодавством України визначається як “будь-який платіж,  отриманий як винагорода за користування або за надання  права  на  користування  будь-яким авторським   та   суміжним  правом  на  літературні  твори,  твори мистецтва або науки,  включаючи комп’ютерні програми,  інші записи на  носіях  інформації,  відео- або аудіокасети,  кінематографічні фільми  або  плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми)     організацій     мовлення,    будь-яким    патентом, зареєстрованим  знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном,   секретним  кресленням,  моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду  (ноу-хау)” (п. 14.1.225 Податкового кодексу України).

Підходи до визначення ставок роялті

У міжнародній практиці визначають такі підходи  до визначення ставок роялті:

  1. Визначення ставок роялті як частини прибутку ліцензіата (правило 25%).
  2. Застосування стандартних ставок роялті, узагальнених для певних сфер промисловості.
  3. Визначення ставок роялті, виходячи з показників економічної діяльності підприємства.
  4. Визначення ставок роялті на підставі аналізу конкретних угод (порівняльний метод).
  5. Застосування даних судової практики визначення ставок роялті.

Види роялті

У сучасній практиці укладання договорів про трансфер технологій застосовуються такі види роялті як – паушальний платіж, періодичні роялті, мінімальні роялті, роялті зі змінною ставкою.

Паушальний платіж є фіксованою сумою та може сплачуватися як одноразово, так і частками, але звичайно на початковій стадії дії ліцензійного договору. Сплату лише паушального платежу застосовують у випадках, коли ліцензіатом є фірма, невідома на ринку, і є сумніви, чи вдасться їй налагодити успішний випуск і комерційну реалізацію ліцензійної продукції, а також у випадках, коли вкрай складно проконтролювати обсяг випуску ліцензійної продукції (є ризик неотримання ліцензіаром даних щодо випуску продукції).

Періодичні роялті – найбільш розповсюджений вид платежу, що визначається як відсоток від::

  • ціни продажу продукції або чистої ціни продукції, що визначається як ціна продажу продукції без вартості податків, перевезення, страхування, інсталяції;
  • прибутку до оподаткування або чистого прибутку;
  • числа виробів, вироблених за ліцензією;
  • загальний обсяг продукції, що вироблена ліцензіатом (кілограми вироблених матеріалів, літри красителів, кілометри оптоволокна тощо);
  • вартість ліцензованих виробів.

У випадку ліцензування процесу для бази роялті найбільш часто застосовується  обсяг виробництва, що наводиться через вагу, об’єм, квадратні метри, погонні метри, тощо.

Мінімальні роялті це нижня межа ставки роялті, що відповідає мінімальній розрахунковій ціні ліцензії, на яку може погодитися ліцензіар, щоб покрити витрати, які пов’язані з розробкою ОІВ та продажем ліцензії, в тому числі витрати на проведення маркетингових досліджень, виплату винагороди авторам ОІВ, ноу-хау, право використання яких надається ліцензіату.

Мінімальні роялті застосовуються звичайно як застереження при неосвоєнні предмету ліцензії ліцензіатом у строк та невипуску продукції з застосуванням ОІВ. При цьому як альтернатива розірванню договору можу встановлюватися на певний строк можливість сплати ліцензіатом мінімальних роялті.

Роялті зі змінною ставкою використовується для різних обсягів виробництва продукції з застосування об’єктів інтелектуальної власності. При збільшенні обсягів виробництва звичайно ставка роялті зменшується. Також ставка роялті може зменшуватися при збільшенні обсягів продаж.

Фактори, що впливають на визначення ставки роялті

Найбільш високі ставки роялті – до 30% застосовуються, якщо предмет ліцензії надійно захищений пакетом охоронних документів у різних країнах світу Продаж незапатентованої розробки, як правило, знижує ставку роялті, адже зберегти в таємниці незахищену інформацію, враховуючи реінжиніринг досить важко. У зв’язку з тим ліцензія на “ноу-хау” у світовій практиці найчастіше лише доповнює ліцензію на використання винаходу, іншого ОІВ, для якого отримано охоронних документ.

На визначення ставки роялті впливають вид та строк дії ліцензійного договору. Більш високі ставки роялті (на 1-2%) приймають для виключної ліцензій у порівнянні з невиключною ліцензією. При цьому відсоток відрахувань тим менше, чим більше строк дії ліцензійного договору.

Також існують об’єктивні межі змін роялті, в яких угода є взаємовигідною. Конкретні розміри роялті коректують, аналізуючи наступні фактори:

  • територія дії угоди;
  • обсяг правової охорони (відсутність патенту знижує величину роялті);
  • умови угоди про взаємообмін (платний чи безоплатний) удосконаленнями;
  • ступінь залежності ліцензіата від ліцензіара;
  • наявність конкуруючих пропозицій;
  • обсяг технічної документації, що передається (при передачі лише технічної документації розмір роялті може зменшуватися на 30 %);
  • розмір необхідних капіталовкладень;
  • можливі витрати ліцензіата на власні альтернативні НДДКР;
  • технологічні можливості ліцензіата отримати прибуток від використання ОІВ;
  • репутаційні можливості ліцензіата отримати прибуток від використання ОІВ;
  • обсяг випуску ліцензійної продукції у ліцензіата;
  • частка доходу що створюється у ліцензіата завдяки використанню ОІВ.

Уявляється доцільним поступове формування підрозділами з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності наукових установ інформації щодо ставок роялті та інших умов ліцензійних договорів за профілем установи, що може отримуватися фахівцями установ при їх роботі в бібліотеках іноземних університетів та наукових організацій та з іноземними інформаційними джерелами.

Центром інтелектуальної власності та передачі технологій НАН України на підставі аналізу джерел застосування роялті при укладанні міжнародних та внутрішніх договорах про передачу технологій відповідно до розпорядження Президії НАН України № 593 від 17.09.2012 підготовлені для наукових установ НАН України Рекомендації щодо визначення ставок роялті у міжнародних договорах про передачу технологій, що містять аналіз підходів, що застосовуються, значний обсяг узагальнених стандартних ставок роялті для різних типів договорів.

 

Література

  1. Рекомендації щодо визначення ставок роялті у міжнародних договорах про передачу технологій / Трансфер технологій та охорона інтелектуальної власності в наукових установах / Ю.М. Капіца, К.С. Шахбазян, Д.С. Махновський, І.І. Хоменко / За ред. Ю.М. Капіци.― К.: Центр інтелектуальної власності та передачі технологій НАН України , 2015.― C. 202–236.
  2. Капіца Ю.М. , Аралова Н.І. Визначення ставок роялті у міжнародних договорах про передачу технологій/ Наука та інновації.― 2015. ― № 2. ― С. 55–76.